Тустань – наскельне місто-фортеця, яке існувало у IX–XIII ст. північніше теперішнього села Урич Сколівського району Львівської області. Висоти цієї місцевості становлять від 500 до 900 м над рівнем моря. Фортеця була побудована на скелях, які зараз височіють на цій місцевості. Ці скелі є визначною пам’яткою природи та археології національного значення. Саме тут знайдені рештки стін та будівельних конструкцій, які є залишками колишньої давньоруської фортеці. У скелях вирубані гроти, підземні ходи, колодязі.
Скелі в селі Урич є об’єктом масового відвідування туристами. Вони належать до історико- культурного заповідника «Тустань» у складі природного національного парку «Сколівські Бескиди». Завданням заповідника є збереження, дослідження та ревалоризація історичного середовища наскельного міста-фортеці.
Унікальність фортеці Тустані полягає у тому, що є можливість точного (понад 90%) відтворення дерев’яної забудови, яка існувала на скелях у IX–XIII ст. При том можна відтворити не лише планувальну структуру, а й вертикальну організацію будівлі. Це пов’язано з тим, що будівельники, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в кам’яних скелях пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Звичайно колишнього дерева давно немає, а сліди в камені збереглися.
За археологічними даними Урицькі скелі появились 25-20 млн. років назад внаслідок появи камнів-пісковиків, які вийшли на поверхню Землі на місці скупчення осадкових порід давнього океану Тесіс. Ці скелі належать до меж Скибових Карпат за геоструктурою. Скелі містять переважно сірі, масивні грубошаруваті кварцові пісковики, шари яких під впливом тектонічних рухів були поставлені майже вертикально.
До комплексу урицьких пісковиків входять 7 груп скель: Камінь, Острий Камінь, Мала Скеля, Жолоб, Ґулька, Хрест та одна безіменна скеля. Основною домінантою в ландшафті є скельна група Камінь, розміщена в епіцентрі природного амфітеатру, що формується схилами гір Горбище, Старий Горб, Турків, Стовба, Діл, Товар, Перенизь, Вороновий хребет, Горб, Кічерка.
Протягом років пісковики змінювали свій первісний вигляд, набуваючи різних форм і витворів. В одних місцях скелі виступають у формі величезних монолітів, в інших – у формі безладно сформованих брил. Тут є багато природних тріщин, печер, в тому числі і рукотворні. У нижній частині скель утворилась низка гротів (до 2 м заввишки та 3-5 м завдовжки) внаслідок розширення вертикальних тріщин водними потоками. У міфах та легендах можна знайти назви цих скель: «Чотири Велетні», «Три пальці», «Чотири списи», «Орел».
Історія Тустані
Фортеця «Тустань» існувала на трьох скельних групах: Камінь, Острий Камінь та Мала Скеля і була єдиним оборонним комплексом. Крім того «Тустань» була важливим митним пунктом Київської Русі на трансконтинентальному шляху торгівлі шовком Португалія – Китай. Тут також проходив соляний шлях з Дрогобича до карпатських перевалів. Назва фортеці походить від словосполучення «тут стань», що означає стань і покажи що везеш й заплати мито. Купці могли тут отримати захист та нічліг. Натомість залога Тустані брала з них мито. Пізніше фортеця була прикордонним пунктом Галицько-Волинського князівства і захищала його рубежі від орд загарбників.
Відомо, що монголо-татари, захопивши руські території, навіть не пробували брати фортецю «Тустань».
Вже у XIII ст. у долині між та навколо скель і на території сучасного Урича розрослося поселення («окольний град») . На самій території фортеці проживали виключно її оборонці – невеликий, добре вишколений чоловічий гарнізон. Мешканці «окольного граду» ховалися на території фортеці тільки у випадку нападу ворога. Фортеця неодноразово горіла, але, її знову відбудовували.
З археологічних розкопок відомо 5 будівельних періодів, коли її зовнішній вигляд повністю змінювався за своїми розмірами, за висотою і характером дерев’яних конструкцій, зведених на скелях.
Головна частина укріплень площею три гектари була розташована на скельній групі Камінь. Лише в цьому місці збереглися 4000 пазів і врубів, висічених у скелі. Дослідник Тустані Михайло Рожко вважав, що дерев'яна забудова фортеці, яка вмонтована у природні скелі, існувала з другої половини IX до середини XIII століття. Вона була важливим стратегічним пунктом і входила в єдину систему карпатської лінії оборони південно-західних кордонів Київської Русі. Про високий рівень тодішньої будівельної техніки свідчать висотна структура наскельної забудови, наземні оборонні стіни висотою 15 метрів, п'ятиповерховий житловий комплекс XIII століття з висотою поверхів 3-4 метри, складна система водозабезпечення (криниця, видовбана в скелі, та дві цистерни).
Уперше Тустань в історичних документах згадується у літописі (1333-1384 рр.) підканцлера короля Казимира Янка з Чарнкова та у польського історика Яна Длугоша (1340 р.). В цей час фортеця була захоплена польським королем Казимиром Великим і наново відбудована.
У листі Папи Римського Боніфація IX від 15 травня 1390 року йдеться про певні надання Владиславом Опольським новозаснованій Галицькій католицькій дієцезії.
У 1398 році Тустань знову повертається під владу перемишльського католицького єпископа.
Згодом Тустань переходить під владу польських магнатів та шляхти. У 1539 році король дарує Тустань М.Блізинському, а останній продає її у 1541 році Янові із Тарнова. Згідно з цією грамотою М.Блізинський та його спадкоємці зобов’язувались власним коштом і заходами відновити замок і підтримувати в належному стані.
Фортеця Тустань проіснувала до XVI ст. після чого вона втрачає роль митниці і занепадає. Причинами занепаду є наступні: стабілізація відносин між Польщею та Угорщиною та поширення кордону Польщі на схід; розробка власних покладів солі у країнах центральної Європи; зміна у військовій техніці і, відповідно, у тактиці ведення бою.
Починаючи з XVIII ст. розвалини фортеці привертають увагу подорожніх, туристів, етнографів та істориків.
У травні 1914 р. на території Урицьких скель відбувся мітинг-фестини української молоді, приурочений до сотої річниці з дня народження Т.Шевченка. З цього часу на Камені залишився напис :«І вражою злою кров’ю волю окропіте!».
|
