Маківка - це одна із невисоких вершин Карпатських гір, що була свідком і тереном боротьби двох армій - Українських Січових Стрільців та Російської армії.

Гора Маківка находиться на Сколівщині, 5 км від села Тухля, яке відоме із Франкової повісті Захар Беркут. Вже від траси Київ-Чоп, якщо їхати з міста Сколе через Гребенів та Тухлю з правого боку за селом Тухля можна побачити високі вершки гір, які порослі смерековим лісом. Два найвищі вершки – це вершини гори Кливи (1072 м) і Маківки (933 м). Гора Маківка має три вершини, які порослі лісами. З півночі та північного заходу оточує Маківку річка Головчанка, що впадає до річки Опір. З цього боку Маківка дужа стрімка й неприступна. Ще стрімкішою Маківка є північному заході - з боку гори Плішки (1017 м). Вздовж річки Головчанки простягається мальовниче село Головецько.

Це село є велике й розкинуте по горах. Воно було колись гарне й багате, але в часі війни зруйноване й спалене. В наш час село вже відновлене й відбудоване так, що не дуже пізнати слідів війни.

З 3 по 21 березня 1915 року на цю місцевість прибув Український Легіон Січових Стрільців, який розмістився в селах Грабівці та Головецьку. На горах Клива і Маківка утримувала фронт 130 бригада. Відомо, що Український Легіон той час ділився в на два курені й доповняльну сотню. Комендантами цих відділів були: сотник Григорій Коссак, Н.Гірняк, Сень Горук і др.

Коли 1-й курень Українських Січових Стрільців (УСС) прибув до Головецька, то відразу почались бої за гру Маківку, яка була стратегічною вершиною. В проміжку часу між 23 березня і 4 квітня 1915 року російські частини двічі атакували ліве крило УСС, але безуспішно. Після цього російські війська пробували атакувати праве крило маківського фронту, але теж потерпіли поразки, так як на поміч куреню УСС прийшли дві стрілецькі сотні Дудинсьхого та Носковського.

Пізніше активність російських військ притихла і весь курінь перебазували до села Головецьке, а третя частина куреня поїхала відпочити до Коша, що знаходився в той час в біля Мукачева в Замковій Паланні. Потім до Коша прибуло поповнення в кількості 400 новобранців.

В цей час пруська дивізія (союзники УСС), яка складалась із 130 бригад, 24 квітня 1915 року здобула стратегічну вершину Острий (1003 м), що дало їм змогу контролювати долини річки Орява, яка тече до міста Сколе. Також в цей час австро-німецька армія, на боці якої воювали УСС, готовилась до рішучого наступу. Але московське командування швидко дізналось про цей наступ та пішли на випередження, кинувши сюди багато нових полків в район Маківки. Почали наступ російські частини 28 квітня та мали на меті повернути важливу стратегічну висоту Острий та зробити прорив на Закарпаття. Але тут російські атаки на німецькі частини були неуспішними. Тому російська армія пішла наступом на 130 бригаду УСС на горі Маківці.

Здобуваючи гору Маківку, росіяни могли оточити з південного-сходу німецькі частини, які базувались біля села Риків та отримати вихід на Закарпатську рівнину.

Але 15 квітня 1915 року Австро-німецькі війська після масованого цілодобового артилерійського обстрілу здійснили наступ і прорвали оборону російських військ. Тому російський генерал Брусилов наніс контрудар у правий фланг союзних військ і та хотів спробувати зупинити наступальний порив австро-німецьких військ. При цьому російське командування планувало зайти з тилу та відрізати їм на комунікації та зупинити наступальну операцію айстро-німецьких частин. У такому разі російським військам удалось би прорватися на Закарпаття, Угорську рівнину і далі на Будапешт.

Для реалізації контрнаступу були сюди були перекинуті резерви, які набрані із частин із стрілецького полку шефом якого був сам цар, залізної стрілецької дивізії 3-го кавказького армійського корпусу, кавалерійської дивізії генерала Каледіна і генерала Корнілова та інших корпусів 7,8,9 та 11 Армії, які вели бойові дії в Карпатах. Дією операцією безпосередньо керував найбільш здібний і талановитий полководець російської армії генерал Брусилов по наказу Верховного головного командуючого Росії генерала Іванова.

Також 12 квітня на Південно-Західний фронт прибув сам цар Микола І із Львова. Цар приїхав до Самбора, де був розміщений штаб армії Брусилова. Потім імператор побував у Хирові, де оглянув 3-й корпус російської армії, після чого заїхав у недавно захоплений Перемишль. Можливо тому генерал Іванов, щоб завоювати прихильність царя, підтягнув важку артилерію та свіжі частини російські війська, щоб розпочати рішучий штурм гори Маківки. Крім Маківки поруч були інші стратегічні вершини, такі як Клева, Погар та Гострий Верх, які були природними стратегічними перешкодами, які не дозволяли перехід російських військ долиною Опору з Галичини на Закарпаття.

Перед боями на Маківці УСС перебували в кількох місцях. Командування куренів та більша частина стрільців знаходились в селі Грабовець, яке розміщене на південь від гори Маківка. Інші частини УСС були на горі Маківка та в лісах під горою Менчіл (1072 м), що знаходиться на південний захід від Маківки за Грабовцем. Сьогодні гора Менчіл є популярною у любителів катання на лижах.