Карпатські історичні ландшафти — специфічний вид пам'яток природи, історії та культури, які комплексно входять до складу природних ресурсів України. Саме до таких пам'яток відноситься історичний ландшафт в околицях теперішнього села Урич, що став основою новоствореного історико-культурного заповідника «Тустань».

Серед інших історико-культурних ландшафтів Карпат він вирізняється:

1. Високоестетичними пам'ятками природи — скельними утвореннями, що зберегли на собі самобутні рисунки давніх пращурів, культові знаки культури фракійського гальштату (II—X тис. до н.е.), слідами укріплень слов'янських градів (ІХ-Х ст.) додержавного хорватського утворення та часів Київської Русі (Х-ХІ ст.). Тут добре збереглися на скелях сліди дерев'яної забудови оборонних споруд Галицького та Галицько-Волинського князівства (ХІІ-ХІV).
2. Низький рівень антропогенізації. В добре збережене природне середовище місцевого ландшафту входять компоненти історично цінного агроландшафту. Сюди входять забудова села Урич, що зберігає в собі історичну об'ємно-просторову та планувальну структуру традиційного села та архаїчну структуру індивідуального землеробства.
3. Близькість великих туристичних та лікувальних центрів (Дрогобич, Східниця, Трускавець, Славськ тощо), наявність підґрунтя для налагодження широких зовнішніх зв'язків з іншими містами регіону та культурно-рекреаційними центрами.

Природне середовище Урицького ландшафту характеризується постійною динамічністю біологічних процесів і перебуває у стані стабільного розвитку. Складний рельєф, високий відсоток залісненості, значна кількість гірських потоків — це особливі риси даного ландшафту. Лісовий фонд перебуває у стані оптимальних екологічних умов, але зазнає часткового нищення внаслідок нафтодобувних робіт та активних агресивних дій неорганізованих туристів. Антропогенне середовище характеризується неоднорідним складом антропогенних компонентів та складових ландшафту.

З одного боку — це культурно-ландшафні комплекси, що поєднують природні складники та позитивну діяльність людини. Як наслідок, в ландшафті утворилися стійкі матеріальні структури, які не руйнують природної основи, а доповнюють і збагачують її.

З другого боку — це агресивний вплив діяльності людини, що приводить до утворення дисонуючих елементів ландшафту, активного його забруднення, а часом і повного нищення природної основи. Агресивний вплив антропогенного фактора в ландшафті проявився як наслідок діяльності нафтодобувної промисловості, а також масового відвідування неорганізованих («диких») туристів.

Неорганізований туризм змінює ландшафт, але свій вплив здійснює поступово і стабільно. Це проявляється в розкладанні вогнищ, вирубуванні дерев та кущів, засміченні території та нищенні трав'яного покриву.

Загальна характеристика сучасного стану Урицького ландшафту дає підставу вважати, що він знаходиться на межі переходу від природного до урбанізованого середовища. Екологічна ситуація та культурно-ландшафні комплекси ще не в критичному стані, але є реальна загроза поступового їх знищення. Тому необхідно провести цілий ряд заходів, що мали б послужити для збереження цінних історико-культурних ландшафних комплексів. Це можливе за умови оптимізації господарської та рекреаційної діяльності людини. Виходячи з історичного аналізу, аналізу сучасного стану та розподілу психолого-естетичного потенціалу ландшафту, пропонуємо таке зонування на території Урицького ландшафту, до якого входить територія історико-культурного заповідника «Тустань»:

1. Зона історико-культурного заповідника «Тустань» загальною площею 464 га.
2. Охоронна зона історичною агроландшафту площею 345 га.
3. Охоронна буферна зона площею 843 га.
4. Охоронна заповідно-рекреаційна зона (зона історичного парку) пл. 246 га.

Заповідна територія формується з історично складених архітектурно-ландшафтних об'єктів та сугубо природного середовища. До історично сформованих архітектурно-ландшафтних об'єктів відносяться:

1. комплекс скельної групи Камінь зі слідами наскельної дерев'яної забудови, центральна частина оборонного комплексу міста-фортеці Тустань, Острий Камінь, Мала Скеля, Жолоб та комплекс скель, що територіально прилягають до хребта Воронового;
2. пам'ятки історії, архітектури та археології;
3. системи оборони (багаторядні рови та вали) наскель-ного комплексу Тустань;
4. дамба ставу з інженерними спорудами укріплення дамби та берегів в урочищі «Стави».

Метою створення й діяльності Заповідника «Тустань» є:

1. всебічне вивчення і введення в науковий обіг унікальної пам'ятки наскельного будівництва оборонного комплексу міста-фортеці Тустань;
2. реконструкція та реставрація в натурі наскельного оборонного комплексу міста-фортеці Тустань;
3. виявлення, вивчення і збереження об'єктів Карпатської лінії оборони та пов'язаних з ними пам'яток історії і культури;
4. використання підсумків досліджень для створення історико-культурного рекреаційного середовиша Українських Карпат, розвитку туризму, в тому числі й міжнародного.

У межах історично сформованого найстарішого центру села Урич пропонується створення музею народної архітектури і побуту «Бойківщина». Територія лише частково буде входити до складу заповідника і стане перехідною ланкою від історичного агроландшафту до основного, найголовнішого об'єкта заповідника — оборонного наскельного комплексу. Для збереження давнього краєобразу бойківського села Урич пропонується етнографічно цінні садиби законсервувати, а частину з них реставрувати у первісному вигляді, надавши їм таким чином музейно-експозиційних функцій. Малоцінні в етнографічному плані садиби слід об'єднати в зони регульованої забудови. Нове будівництво в цих зонах може проводитися лише при дотриманні конкретних вимог до його архітектурного вигляду, певних обмежень у поверховості, конструктивному вирішенні та обмеженні застосування таких дисонуючих з місцевими традиціями будівельних матеріалів, як бетон, цегла. Таким чином, можна частково село використовувати як музей, не порушуючи його функціонального призначення, менш цінну частину забудови (після необхідної реконструкції) використовувати для туристичних потреб.

Одним із найскладніших завдань новоствореного заповідника — натурна відбудова наскельного дерев'яного оборонного комплексу міста-фортеці Тустань XIII ст. Сліди, збережені на скелях, дають можливість науково реконструювати забудову фортеці з достовірністю до 90 відсотків, їхня цінність в тому, що вони сприяють найточнішому та найдетальнішому відтворенню загального вигляду пам'ятки, відкинувши необгрунтовані гіпотези або домисли. Ця пам'ятка має надзвичайно складний комплекс характерних рис та особливостей зі загальнокультурним значенням (асоціативні та прямі зв'язки з життям епохи, явищами її культури, мистецтва, вираженого в різних формах), структурно-технологічних (матеріали та розчини для кладки, форма та деталі конструкцій), художньо-декоративних, планувальних, просторових і національних. Все це разом дає змогу найточніше показати велич будівничого генія, надзвичайно високу майстерність та місце культурної спадщини на фоні інших культур. При певному натурному відтворенні пам'ятки отримуємо саму фортецю як музей, а не музей у фортеці, хоч це не вирішує всіх питань пристосування пам'ятки.

Створюючи ідею відтворення історичного образу оборонного комплексу Тустані (архітектурного силуету, загального об'єму фортеці, об'ємно-просторових структур, продиктованих слідами на скелях), ми переосмислюємо його внутрішній простір, пристосовуючи його під експозиційну функцію. Складність рельєфу, домінуюче положення скель не дають змоги відвідувачам повністю наблизитись до фортеці, а тому перед ним формується автентичний образ фортеці, який лише можна сприйняти з певної віддалі, не розглядаючи деталей. Проходячи першу та другу лінії оборони, відвідувач поступово вживається в образ старовинної архітектури і може її краще зрозуміти. Лише попавши на територію фортеці, відвідувач остаточно переноситься в інше замкнуте камерне середовище, де архітектурний образ певного будівельного періоду оборонного комплексу доповнюється збереженими слідами на скелях. На час перебування на території двору відвідувач візуально ізольований від навколишнього середовища, а тому легко вживається в запропоновану епоху (XIII ст.), яка доповнюється внутрішніми інтер'єрами та належним обладнанням.

Музейна функція реконструйованої фортеці може бути умовно поділена на такі основні типи експозиції:

1. експозиційність оборонного комплексу Тустані, яка формується природними скелями, силуетом забудови, складником якої є бойові галереї, вежі, в'їзні ворота тощо;
2. експозиція слідів наскельної забудови;
3. експозиція археологічного матеріалу, який доповнює історію фортеці Тустань, розкриває його соціальну структуру, матеріальну культуру (кераміка, шкіра, дерево, зброя);
4. історія дерев'яної архітектури, будівельної техніки та конструкцій;
5. експозиція гіпотетичних інтер'єрів житлових та оборонних споруд Тустані ХІІІ ст.

Очевидно, що короткий перелік майбутніх експозицій не претендує на завершеність. Проте слід зауважити, що вони мають бути пов'язані однією ідеєю в один або декілька маршрутів, які навіть окремо мають бути цільними експозиціями. Це обумовлюється специфікою сприйняття відвідувачами історично складеного об'ємно-просторового вирішення архітектури фортеці Тустань. Проте навіть ідеальне вирішення питань консервації та реставрації пам'ятки не може вважатися закінченим без широкої сітки рекреаційних об'єктів, які мусять взяти на себе весь тягар обслуговування майбутніх відвідувачів з широким діапазоном запитів.