Архітектурними дослідженнями визначено п'ять періодів дерев'яної забудови Тустані, а основою для однозначної наукової реконструкції усіх будівельних періодів є збережені на скелях сліди (архітектурні обміри та наукова реконструкція М.Рожка).

Вперше при вивченні дерев'яного зодчества домонгольського періоду на основі натурних обмірів пазів та врубів встановлено кількість та висоту окремих поверхів, де висота споруд чітко і однозначно визначена лише наявними пазами, що мають конкретні розміри в кожному з будівельних періодів.

Забудова скельних масивів почалася із Каменя — найбільшої з трьох скельних груп, що були використані для побудови оборонного комплексу. Скельні складки, перерізаючи впоперек закінчення хребта «Гостинець», утворили природний невеликий Двір, розмішений на висоті 51 м. над прилягаючою долиною. Високі масивні скельні «стіни» вже наполовину виконували функції природного захисту. З двох відкритих сторін (відповідно північного заходу і південного сходу) Двір захищали круті схили, що мають природний ухил від 30° до 45.

Найдоступнішим місцем на території Двору є його східний бік, де скельна «стіна» найнижча, а між скелями знаходиться природний розрив шириною в декілька метрів. Будівничим, що забудовували Камінь, достатньо було з південного та північного боків перегородити дерев'яними спорудами проміжок між скельними складками-«стінами», щоб отримати неприступну твердиню. Природна неприступність скельного комплексу, острівний характер найвищої частини — дитинця — Двору, були гарантом успішного вирішення фортифікаційних завдань. Окрім того, важливим економічним фактором було те, що дерев'яну забудову наземних споруд не треба було вести по всьому периметру Двору, тому що що функцію виконували скельні «стіни».

Незначні розміри природного майданчика —Двору (дитинця) заставили будівничих розширювати його площу за рахунок винесення наземних зрубів на схили Каменя. Оборонні конструкції, побудовані на південному та північному схилах, зі зовнішнього боку були в два рази вищими за внутрішні, що значно підсилювало їх обороноздатність. Зруби наземних оборонних стін у вигляді пустотілих клітей були розташовані на своєрідному «фундамент»-кашицях. Цей тип конструкцій зафіксований не лише етнографічно, але й археологічно. Конструкції кашиць відрізняються від клітей та городень своєю міцністю, а також можливістю влаштування криволінійних профілів зовнішніх стін.

На відміну від городень, заповнених глиною чи піском, що сприяло швидкому загниванню вінців, кашиці заповнювалися камінням, яке не затримувало воду, а тому сприяло кращому зберіганню дерева.

Кашиці у забудові Тустані використовувалися з першого будівельного періоду, що підтверджено археологічними дослідженнями з трьох боків Двору і вказує на їх постійне використання протягом існування дерев'яної забудови. Підтвердженням цього є, крім вирубаних пазів на скелях, які відповідають розмірам кашиць, ще й збережені розвали заповнювача-каміння, яке в плані також відповідає конфігурації дерев'яних конструкцій.

Для спорудження клітей оборонних стін використовували колоди товщиною 0,32-0,42 м, для яких довбалися пази відповідних розмірів. За збереженими слідами реконструйовано висоту приміщення в 2,16 м, що дорівнює розмірам навскісного сажня, інші розміри пазів та врубів виражені в п'ядях, ліктях, сажнях.