Визнання цінності забудови Тустані прийшло не зразу. Науковці та спеціалісти фортицікації та архітектури не могли повірити, що це взагалі можливо в той час, коли археологи знаходять в землі дерев'яні споруди висотою не більше 2-2,5 м. Першим, хто побачив у фортеці Тустань виняткове явище, був П. О. Раппопорт. Ще 20.11.1978 р. він написав: «Велике історичне значення пам'ятки, надзвичайна яскравість її обрису і можливість створення достатньо документованої реконструкції дають змогу мені рекомендувати прийняти рішення про відбудову дерев'яної фортеці Тустань в натурі». Доктор мистецтвознавства, невтомний дослідник української культури Г. Н. Логвин в 1979 р. дасть таку оцінку Тустані: «Дослідженнями, проведеними на високому науково-методичному рівні, доведено, що замок в Тустані за своєю планово-просторовою структурою і розташуванням є винятковим і унікальним явищем в архітектурі взагалі. Реконструкція замку стане унікальним за своєю точністю випадком в рестравраційній практиці взагалі, коли буде детально відтворено винятковий за оригінальністю й красою оборонний ансамбль в усій його фізичній реальності».

Питання дослідження залишків фортеці Тустань розглядалось 28 серпня 1980 р. на засіданні Президії правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Проте кардинальні зміни в дослідженні Тустані відбулися лише після того, як питання вивчення і перспектива використання пам'ятки були розглянуті на засіданні Президії Академії наук України в березні 1982 р. У постанові Президії АН України було зазначено: «Вивчення решток фортеці Тустань є вагомим внеском у дослідження проблем історії і культури Давньої Русі... У процесі досліджень розроблено методику відновлення просторової структури дерев'яних оборонних і житлових споруд фортеці та здійснено однозначну реконструкцію пам'ятки (автор М.Ф.Рожко)». В цій постанові було поставлено питання про «організацію заповідника зі скельними групами Камінь, Острий Камінь та Мала Скеля...»

Постановою Бюро Президії АН України №173 від 18 березня 1983 р. було виділено спеціальне фінансування для довготривалого дослідження фортеці Тустань та інших пам'яток з наскельною забудовою. Проте питання створення історико-культурного заповідника знову було відкладено на невизначений термін (тодішня Львівська обласна Рада — голова М.Кирей — не змогла знайти навіть 2000 крб. для відкриття замовлення на виготовлення проектної документації по створенню історико-культурного заповідника, яка, до речі, мала виготовлятися на громадських засадах).

У 1984 р. Інститут суспільних наук АН України для надання наукової консультації запросив відомих вчених із Ленінграда. Відвідавши пам'ятку наскельного будівництва Тустань, зав. сектором слав'янофінської археології Ленінградського Відділення Інституту археології АН СРСР, докт. іст. наук А.М.Кірпічніков в офіційному відгуку зазначив: «Дослідження давньоруської фортеці Тустань, здійснене на високому методичному рівні експедицією Вашого інституту під керівництвом М.Ф.Рожка, привели до відкриття невідомого раніше у слов'янському світі нового виду середньовічної скельної фортифікації. Залишки фортеці Тустань знаходяться в стані прогресуючого руйнування. А тому зараз необхідно своєчасно здійснити натурне відтворення оборонних споруд Тустанської фортеці, що мало би не лише наукове й виховно-патріотичне, але й політичне значення. Зволікання із створенням заповідника може призвести до знищення унікальної архітектурної пам'ятки...».

Після довгих років безуспішних спроб та надій перелом наступив у 1993 р. Комісія з питань культури та духовного відродження Верховної Ради України, за підписом її голови Леся Танюка, направила Кабінету Міністрів України своє рішення: «Враховуючи виняткову історичну цінність залишків наскельного княжого міста-фортеці Тустань, аналогії якої нема в Європі, Комісія з питань культури та духовного відродження підтримує пропозиції Академії наук України, Міністерства культури, Львівської державної адміністрації про необхідність створення історико-культурного заповідника «Тустань» біля села Урич Сколівського району Львівської області. Вважаємо, що створення заповідника сприятиме справі збереження, дослідження, а в майбутньому і реконструкції в натурі унікального наскельного оборонного комплексу, що підніматиме престиж України і сприятиме розвитку вітчизняного та іноземного туризму».

Лише після всіх погоджень врешті в жовтні 1994 р. Кабінет Міністрів України ухвалив:

«Прийняти пропозицію Львівської обласної Ради народних депутатів про оголошення пам'яток ІХ-ХІІІ століть — Наскельного оборонного комплексу містпа-фортеці Тустань біля с. Урич Сколівського району Львівської області державним історико-культурним заповідником «Тустань». Методичне керівництво роботою, пов'язаною з охороною, науковими дослідженнями, реставрацією і використанням пам'яток історії, археології та природи, що є на території заповідника, покласти на Міністерство культури, Державний комітет у справах містобудування і архітектури, Міністерство охорони навколишнього природного середовища».

Верховна Рада України в 1992 р. оголосила всю територію України зоною екологічного лиха, підкресливши тим першочергову необхідність екологічного оздоровлення країни. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у Скороченому викладі Національної доповіді серед екологічних проблем, що вимагають негайного запровадження системи ефективних першочергових заходів щодо поліпшення стану довкілля, звертає увагу на ряд регіонів, серед яких Карпатський стоїть на третьому місці. Займаючи лише близько 4% території, Українські Карпати містять третину лісових запасів України. Лісистість території становить 53,5 відсотка, що є однією з найвищих в Україні. Тут зростає 2110 видів квіткових рослин або 50 відсотків фітофонду держави. Структурні зміни в економіці Карпатського регіону мають передбачати підвищення рекреаційного значення Українських Карпат для населення країн Центральної та Східної Європи, зменшення техногенного навантаження від екологізації промисловості. Виняткове значення тут матиме широка співпраця усіх країн Карпатського регіону.